Людина біжить над прірвою

"Людина біжить над прірвою" - роман, що написаний українським письменником Іваном Багряним відразу після Другої світової війні в таборах Ді-Пі (1948-49, Гарміш-Партенкірхен) та вперше надрукований 1965 року.

Один із найбільш сильних та реалістичних текстів про Другу світову війну в українській літературі. Цей роман ілюструє ситуацію, у якій опинилося цивільне населення, затиснуте між двома окупантами. Але навіть серед таких жахливих декорацій ми бачимо героя, який відмовляється коритися будь-яким посяганням на свою свободу. Героя, якого міг описати лише Багряний.

Ця книга — гімн життю посеред бомбардувань та таборів полонених, справжній приклад стоїцизму та віри в людину, і, зрештою, — низка авантюр та небезпек на шляху Додому.