Восени літо

Ганна Барвінок з тих унікальних жінок, про яких варто писати окремі жіночі романи. Але їхні імена кануть у забуття, прикриті іншими іменами – більш відомими, розтиражованими: чоловіків, батьків, родичів. Так сталося і з Ганною Барвінок - насправді Олександрою Білозерською-Куліш. Її творчий псевдонім знають зараз переважно літературознавці, шанувальники етнографії, хоча Ганна Барвінок писала не гірше за чоловіка - Пантелеймона Куліша, він навіть нахвалював її твори. Але саме через нього і задля нього вона займалася не своєю літературною кар’єрою, а його. Створювала всі умови для його письменництва і змирилася з "конкуренткою" не лише в літературі, а й у серці Куліша – з Марко Вовчок. Вона багато з чим мирилася – так сильно кохала свого "Панька". І надала перевагу залишитися "ідеальною дружиною", а не "поетом жіночої долі", як назвав її сам Грінченко.