В літо 2450

Між опівніччю і сходом, коли сон не спадає і всі старі рани починають нити, мені нерідко ввижається кошмарне бачення майбутнього світу, де живуть мільярди людей і кожен з них перерахований і пронумерований, де не можна знайти ні іскри геніальності, жодного неординарного розуму, ні єдиної яскравої особистості на всій земній кулі.