До Славутича

Description До Славутича

До Славутича

Дніпро! Земний потік небес!

Блакитні очі України.

Недаром славлено тебе

Незлими предками моїми.

І лицарі, і сівачі

Твоєю синьою водою

Хрестили душі і мечі

І окропляли вільну волю.

О стрічко слави голуба!

За древні і сучасні битви,

Дніпро Славутич, та хіба

Тебе я зміг би не любити?

Дорого радостей і бід!

І нелегка ти, і нерівна.

Тобою йшла Вкраїна в світ,

І світ ходив на Україну.

Козацька вольнице свята!

Ти й нині пахнеш їхнім духом.

Той дух і досі ще вита

І над ракетою, й над плугом.

Він і в мені, той рідний дух,

Одвічний, праведний і ніжний.

Та я без нього пропаду,

Як без повітря і без їжі!

Я змалку дихав ним і жив,

Ходив у мрію і у люди.

Неукраїнцям і чужим

Цього ніколи не збагнути.

О, як же розумію я

Усіх, що моляться на тебе,

Стихіє гордая моя,

В гранітнім обладунку гребель!

Дніпро! Земний потік небес!

Блакитні очі України.

Недаром славлено тебе

Незлими предками моїми.

     Джерело: Бахута Анатолій Павлович. До Славутича / А. П. Бахута // Гойдалки над степом : херсонські письменники – дітям / ред. рада: Н. Звягінцева (упоряд.), Г. Бардашевська [та ін.]. – Херсон, 2009. – С. 38.