Казка про Киянку Красуню Подолянку

Description Казка про Киянку Красуню Подолянку

Казка про Киянку Красуню Подолянку

Давно-давно, ще за тих часів, коли татари на українські землі наїзди робили, була в київського князя донька Киянка Красуня Подолянка, про яку слава по цілому князівству котилася і навіть у сусідні держави доходила. Казали про неї, що була вона гарна, як ясна зоря в небі, розумом і відвагою могла з кожним мужем помірятися, а лагідністю й добротою то хіба святим поступалася.

Татарський хан, бузувір поганий, мав сорок синів. Усіх їх любив, але найбільше любив найстаршого. Бо був той найстарший ханенко грізний і войовничий. Відколи підріс, ханові правою рукою став. Усе в походи ходив, близькі і далекі землі підбивав, добро всяке й невільників без числа здобував і до батьківського двору привозив. Уже стільки понавозив, що треба було нові комори й засіки будувати.

 За таку дбайливість вирішив хан своєму найстаршому синові надзвичайну дружину вибрати. Аж ось мандрівні купці, що побували в київських землях, принесли йому радісну вістку:

Почувши це, хан довго не думав – зібрав військо й вирушив на Київ. Чи тиждень минув, чим місяць – уже татари під Києвом. Облягли місто з усіх боків – миша не проскочить.

Посилає хан своїх послів до киян і велить їм таке сказати:

Джерело:  Мак Ольга. Казка про Киянку Красуню Подолянку : [уривок] / // Рідне слово. Українська дитяча література : хрестоматія у 2 кн / упоряд. З.  Д. Варавкіна, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. - Київ, 1999. – Кн. 2. - С. 484-485.