Чакалка

Description Чакалка

Чакалка

Хтось на кухні чавкає,

чавкає –

то, напевно, Чакалка,

Чакалка.

Баняком і чайником,

тарілками й чарками –

дзень!

трісь!

То напевно Чакалка,

голоднезна Чакалка

ВСЕ

їсть!

Що не здужає поїсти –

понесе в мішку до міста,

але й того, хто не спить,

може також прихопить.

Там, у темному мішку,

буде каша у горшку,

і повидло, і млинці,

і куліш на молоці,

і перепічка духмяна,

і дитина неслухняна…

Буде довго чапати,

чапати

десь по місту Чакалка,

Чакалка.

Зголодніє – і в мішку

знайде кашу у горшку,

і шматочок калача,

і принишкле дитинча.

Буде все це Чакалка,

Чакалка

поїдати-чавкати,

чавкати…

– Татку, а у тім мішку

буде хрумиків дещиця?

Бо насправді там, на кухні,

порядкує наша киця.

    Джерело:  Андрусяк Іван. Чакалка / І. Андрусяк // Вибрані твори : у 2 т. / І. Андрусяк. – Тернопіль, 2019. – Т. 2 : М'яке і пухнасте. – С. 9-10.