Якось-то йдучи уночі...

Description Якось-то йдучи уночі...

---

Твір належить до політичної лірики поета. Основна тема — осудження рабської покори й ствердження революційної нескореності. Поет іде через нічний Петербург і міркує «сам з собою» про те, що бачить. Вид «осквернених палат» царів і вельможного панства викликає гіркі думки про те, що самодержавний лад існує лише тому, що «похилилися раби». Як грізна пересторога, виглядає «з того боку» Неви Петропавловська фортеця. Але й цей привид долі, що чекала тоді кожного революціонера, не може залякати поета. Вірш завершується оптимістичними рядками, якими автор стверджує непохитність своїх переконань («Та й знову думать заходивсь // Про те ж таки, що й перше думав»).